Оскарження адмінштрафу без судового збору: що змінює Рішення КСУ № 10-р(ІІ)/2026
Ілюстрація: AI-generated
Відтепер оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення не потребує сплати судового збору. Так випливає з Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 9 вересня 2026 року № 10-р(ІІ)/2026.
Це рішення стосується кожного, хто хоче оскаржити штраф: від патрульної поліції чи будь-якого іншого органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення. Розповідаю, що саме вирішив Суд, де межі цього рішення і як ним користуватися на практиці.
У березні 2025 року патрульний поліцейський у Миколаївській області оштрафував громадянина на 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Той вважав постанову безпідставною і звернувся до Южноукраїнського міського суду з позовом про її скасування.
Суд залишив позов без руху й вимагав сплатити 605,60 грн судового збору. Позивач послався на ч. 4 ст. 288 КУпАП і збір не сплатив, тож позов йому повернули. П'ятий апеляційний адміністративний суд так само повернув апеляційну скаргу, бо не було сплачено ще 3 028 грн.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС відмовив у відкритті провадження. Він підтримав позицію, що особа, яка оскаржує постанову про адмінправопорушення, від сплати збору не звільнена. У підсумку захист від штрафу на 340 грн коштував би понад 3 600 грн, і суд по суті так і не розглянув справу.
КСУ визнав конституційними абзац сьомий підпункту 1 і підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір». Але зробив це через конституційно узгоджене (конформне) тлумачення: ці норми не передбачають сплати судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
На практиці це означає дві речі:
- за позов про скасування постанови у справі про адмінправопорушення збір (0,4 прожиткового мінімуму) не сплачується;
- за апеляційну та касаційну скаргу на ухвалу суду в такій справі збір (1 прожитковий мінімум) також не сплачується.
Норми не скасовано, їх лише витлумачено. Тому рішення не потребує змін до закону і діє вже зараз.
Оскарження штрафу — це захист від держави, а не послуга. У справах про адмінправопорушення ініціатором є сама держава. Особа йде до суду лише у відповідь на публічно-владний примус. Тому судовий розгляд тут КСУ вважає не індивідуалізованою послугою, за яку стягують збір, а виконанням обов'язку держави за ч. 2 ст. 55 Конституції.
Мета «відсіяти безпідставні позови» тут не працює. Суд прямо зазначив, що публічний інтерес у знеохоченні позовів, які перевантажують суди, у сфері адмінвідповідальності не є релевантним.
Закон мовчить — отже, збору немає. У сфері адмінвідповідальності Закон прямо передбачає лише один випадок справляння збору: коли суд сам ухвалює постанову про накладення стягнення (п. 5 ч. 2 ст. 4). За принципом expressio unius est exclusio alterius інші випадки законодавець свідомо не охопив. Це підтверджують і пояснювальні записки до законопроєктів № 7530 та № 0973.
Велика Палата ВС вийшла за межі повноважень. Обов'язок платити збір виник не із закону, а з постанови ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. ВС фактично поєднав об'єкт справляння з однієї норми зі ставкою з іншої і створив конструкцію, якої закон не містить. Проте об'єкти й ставки судового збору, за п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції, визначає виключно Верховна Рада. КСУ нагадав, що вже казав про це в Рішенні від 20 січня 2025 року № 2-р(ІІ)/2025.
Інші адміністративні спори — на загальних засадах. КСУ прямо розмежував ситуації. Якщо особа оскаржує рішення чи дію суб'єкта владних повноважень, але держава не притягує її до адмінвідповідальності, це вияв приватної автономії. У таких справах судовий збір справляється як звичайно.
Збір при накладенні стягнення судом не оцінювався. Щодо п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону (0,2 прожиткового мінімуму, коли суд сам накладає стягнення) провадження закрито через неприйнятність скарги. Ця норма чинна. Водночас КСУ побіжно назвав такий збір додатковим майновим обтяженням, зумовленим притягненням до відповідальності. Це може стати підґрунтям для окремої конституційної скарги.
Формально перевірено дві норми. Предметом контролю були ставки за адмінпозов немайнового характеру та за скарги на ухвали. Однак логіка рішення (п. 8.1–8.3) ширша: Закон узагалі не встановлює збору за оскарження постанов про адмінстягнення. На мою думку, цей аргумент доречно використовувати й щодо апеляційних скарг на рішення по суті.
- У позовній заяві одразу вкажіть, що судовий збір не сплачується. Пошліться на Рішення КСУ № 10-р(ІІ)/2026 та ч. 2 ст. 55 Конституції. Так ви знімете питання ще до вирішення про відкриття провадження.
- Якщо суд залишив позов без руху через несплату збору — подайте заяву про усунення недоліків із запереченням. Наведіть конформне тлумачення, дане КСУ, і принцип верховенства Конституції (ч. 2 ст. 8): кожен суд зобов'язаний застосовувати закон у конституційно узгоджений спосіб.
- Якщо позов усе ж повернули — оскаржуйте ухвалу. За апеляційну скаргу на таку ухвалу збір, згідно з рішенням КСУ, теж не сплачується.
- Стежте за практикою Верховного Суду. Висновок ВП ВС у справі № 543/775/17 формально не скасовано. Колегії Касаційного адміністративного суду мають механізм відступу через ст. 346 КАС, і КСУ прямо на нього вказав. Найближчими місяцями варто очікувати, що ВС приведе свою практику у відповідність.
- Не пропустіть строк. Постанову у справі про адмінправопорушення можна оскаржити протягом 10 днів з дня її винесення (ст. 289 КУпАП), а питання збору не повинно цей строк «з'їсти».
Понад шість років особа, яку держава притягнула до відповідальності, мала ще й платити за право довести в суді свою невинуватість. Конституційний Суд поставив крапку: вимагати судовий збір у таких справах може лише закон, а чинний закон цього не передбачає.
Як суддя у відставці з понад 20-річним досвідом роботи в суді, вважаю це рішення важливим кроком до реального, а не формального доступу до правосуддя. Особливо з огляду на те, скільки людей щодня отримують постанови про адмінстягнення.
Якщо вам потрібно оскаржити постанову про штраф або суд вимагає сплатити збір усупереч рішенню КСУ, звертайтеся по консультацію. Працюю онлайн з клієнтами з усієї України.
BAHROVA | Mediation & Law — онлайн-консультації по всій Україні
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна. Для оцінки конкретних обставин вашої справи зверніться за персональною консультацією.
Джерело: Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 9 вересня 2026 року № 10-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25).