+38 (067) 393-11-20

+38 (067) 393-11-20

Чи потрібен шлюбний договір, якщо ми довіряємо одне одному?

Чи потрібен шлюбний договір, якщо ми довіряємо одне одному?

Ілюстрація: AI-generated

Це питання я чую найчастіше. Зазвичай його ставлять з легким докором: «Навіщо нам папір, ми ж любимо одне одного». Або навпаки — з тривогою: «Якщо я запропоную договір, він (вона) подумає, що я не довіряю».

Моя відповідь: так, потрібен. І саме тому, що ви довіряєте одне одному. Шлюбний договір — це не підготовка до розлучення і не страховка від партнера. Це спосіб зберегти вашу довіру в письмовій формі, щоб через десять чи двадцять років вона читалася так само, як сьогодні.

Нижче я поясню, чому так думаю, на прикладі реальних справ, які дійшли до Верховного Суду.

Що буде, якщо ні про що не домовлятися?

Багато хто думає, що без договору «все просто». Насправді без договору за вас уже домовився закон.

Майно, набуте у шлюбі, вважається спільною сумісною власністю подружжя — незалежно від того, хто заробляв, а хто вів господарство чи доглядав дітей (ст. 60 Сімейного кодексу України). При поділі частки за загальним правилом рівні (ст. 70 СК України). Те, що належало кожному до шлюбу, отримане в дарунок чи у спадок, залишається особистим (ст. 57 СК України).

Звучить справедливо. Але життя складніше за загальні правила. Квартиру купили за гроші батьків одного з подружжя. Один веде бізнес із ризиками й боргами. У когось діти від попереднього шлюбу. Хтось вкладає роки в ремонт чужого житла. У всіх цих ситуаціях загальне правило може виявитися несправедливим саме для вас.

Шлюбний договір дозволяє домовитися інакше: залишити майно спільним, зробити його роздільним, визначити порядок користування житлом чи утримання (ст. 92–100 СК України). Укласти договір можуть наречені, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя в будь-який момент. Обов'язково — письмово і з нотаріальним посвідченням (ст. 94 СК України).

Довіра в день підпису - і через роки.

Парадокс у тому, що шлюбні договори майже завжди підписують саме з довірою. Проблема виникає пізніше, коли той самий текст кожен читає по-своєму. І тут важливо знати головне правило, яке Верховний Суд повторює раз у раз: договір оцінюється на день його підписання, а не на день розлучення.

Будинок, оформлений на дружину. Пара одружилася влітку 2013 року і вже у вересні уклала договір: усе, що кожен купуватиме, належить тому, на кого це оформлено. Через три місяці дружина придбала на своє ім'я ділянку й два садові будинки під Києвом. Після розлучення чоловік залишився без житла й тимчасово мешкав у гуртожитку. Він доводив, що майно купувалося і за гроші його батьків, і за кошти, які позичав він. Але суди трьох інстанцій відмовили: умова була однаковою для обох, а становище сторін оцінюється на момент підписання. Джерело грошей значення не мало, бо договір прив'язав власність до реєстрації (постанова ВС від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20).

Підпис за два тижні до пологів. Жінка підписала шлюбний договір восени 2018 року, коли була на останньому місяці вагітності, хвилювалася й, за її словами, довірилася чоловікові, не вчитуючись у текст. За договором усе майно належало тому, на кого воно зареєстроване. Після розриву з'ясувалося, що три квартири оформлені на чоловіка, а на неї — нічого. Апеляційний суд став на її бік, але Верховний Суд це рішення скасував: позивачка не довела, що саме на день підписання вона не мала власного майна чи що чоловік ухилявся від її утримання. Вагітність і хвилювання самі по собі договір не скасовують (постанова ВС від 30.11.2022 у справі № 334/7687/21).

Обидві історії про одне: довіра в момент підпису не захищає від того, що станеться потім. Захищає лише текст, який обидва розуміють однаково. Важливо й те, що суд розрізняє взаємні умови та умови, які прямо віддають усе майно одному з подружжя, — останні Верховний Суд визнавав недійсними як дискримінаційні. Різниця часто полягає в одному формулюванні, і її треба бачити ще до нотаріуса.

Коли договір стає захистом

А тепер історія, де шлюбний договір спрацював саме так, як мав.

У 2007 році, одразу після весілля, чоловік за згодою дружини купив квартиру й оформив її на себе. Через 11 років подружжя уклало шлюбний договір: усе майно належить тому, на кого воно зареєстроване. Але для цієї квартири зробили виняток — вона залишається спільною.

Після розлучення чоловік передумав. Коли дружина звернулася до суду, щоб визначити свою частку, він заперечував: квартиру неможливо поділити на дві окремі, потрібна експертиза. Паралельно він окремим позовом намагався визнати недійсним сам виняток у договорі — і програв. Усі інстанції стали на бік дружини. Верховний Суд пояснив: поки договір чинний, він діє; якщо в ньому написано «спільна власність», частки рівні — по 1/2; а для визначення частки, на відміну від поділу квартири в натурі, експертиза не потрібна (постанова ВС від 06.09.2023 у справі № 760/18875/20).

Одна точна фраза в договорі зберегла жінці половину квартири. Ось що таке шлюбний договір як захист: він не обов'язково «все або нічого», у ньому можна поєднати роздільність і спільність для того, що для вас справді важливо.

Договір, який діє й на минуле

Це подружжя прожило в шлюбі понад 50 років. У 2007 році чоловік разом з іншою жінкою купив квартиру навпіл, а у 2009-му, не питаючи згоди дружини, передав свою половину цій жінці за договором довічного утримання. Як згодом зазначала в суді сама ця жінка, вона багато років жила з ним однією сім'єю і мала від нього дитину.

У 2011 році подружжя уклало шлюбний договір: усе майно, придбане за час шлюбу, належить тому, на кого воно зареєстроване. Після смерті колишнього чоловіка дружина дізналася про долю квартири й звернулася до суду.

Верховний Суд визнав, що у 2009 році згода дружини справді була потрібна. Але в позові відмовив. Шлюбний договір 2011 року поширився на все майно, набуте за весь шлюб, тож половина квартири, оформлена на чоловіка, однаково вважалася б його особистою. Скасування договору довічного утримання не повернуло б дружині нічого. Ще й довелося відшкодувати відповідачці 78 тисяч гривень витрат на адвоката (постанова ВС від 27.04.2023 у справі № 755/11605/21).

Довіра тут зіграла злий жарт: підписуючи договір, жінка навряд чи думала, що закриває питання, про які, за її словами, навіть не знала. Тому перед підписанням договору зі словами «майно, набуте за час шлюбу» варто з'ясувати, що саме вже набуто, на кого оформлено і чи не відчужувалося щось без вашого відома.

Чого шлюбний договір не зробить

Іноді до шлюбного договору звертаються з іншою метою — не захистити родину, а захиститися від кредиторів.

Подружжя прожило разом понад 25 років. На початку 2019 року чоловік позичив в однієї людини понад 160 тисяч доларів, а згодом ще понад 5 мільйонів гривень. Перший борг треба було повернути до кінця березня, але повернення не відбулося. У середині квітня подружжя уклало шлюбний договір: квартира, дві земельні ділянки, недобудований будинок і гараж — дружині, чоловікові — «все інше, що на нього зареєстроване». Через два місяці вони розлучилися.

Суди першої та апеляційної інстанцій не побачили проблеми: договір не фіктивний, а справ про стягнення боргу на той момент ще не було. Верховний Суд з цим не погодився й направив справу на новий розгляд. Його позиція: шлюбний договір може бути вчинений на шкоду кредитору. Якщо подружжя «ділить» майно після того, як настав строк повернення боргу, воно діє недобросовісно і зловживає правом (постанова ВС від 06.09.2023 у справі № 755/3563/21).

Шлюбний договір — інструмент для чесних домовленостей між подружжям, а не для порятунку майна від боргів. Якщо в родини є фінансові труднощі, краще шукати рішення в переговорах із кредитором.

Тож чи потрібен шлюбний договір, якщо ви довіряєте одне одному?

Так. Але не будь-який.

У чотирьох із п'яти історій Верховний Суд став на бік договору. Він не оцінював, чи здаються ці договори справедливими через роки, а перевіряв, чи були вони законними на день підписання. Тобто суд захищає саме те, що ви напишете й підпишете. Тому правильне питання звучить не «чи потрібен нам договір», а «чи розуміємо ми обидва, що в ньому написано».

Добрий шлюбний договір:

  1. однаково зрозумілий обом і укладений без поспіху;
  2. містить взаємні умови, а не «все — одному»;
  3. прямо називає те, що має залишитися спільним;
  4. враховує майно, вже набуте до його підписання;
  5. укладений відкрито, а не для того, щоб уникнути боргів.

Такий договір не руйнує довіру. Він закріплює її — і захищає обох, навіть якщо життя складеться не так, як ви планували.

Як домовитися так, щоб довіра залишилася

Найскладніше в шлюбному договорі — не юридична частина, а розмова. Як запропонувати договір, щоб партнер не образився? Як обговорити гроші, дітей, борги й можливе розлучення, коли ви щасливі й ці теми здаються зайвими?

Саме для цього існує медіація. Це добровільна й конфіденційна зустріч подружжя з нейтральним посередником — медіатором. Він не стає на бік жодного з вас і не нав'язує рішень. Його завдання — допомогти кожному спокійно сказати, що для нього важливо, почути іншого й разом знайти умови, які обидва вважатимуть чесними. Те, що в історіях вище з'ясовувалося в суді через роки, на медіації обговорюється відкрито ще до підпису.

Домовленість, досягнута на медіації, потім має бути правильно записана. Тут потрібен адвокат, який перевірить, чи відповідають умови закону, чи правильно визначено режим уже набутого майна, і подбає, щоб суд, якщо до нього колись дійде, прочитав договір саме так, як задумали ви.

Я понад 20 років працювала суддею і добре знаю, як суд читає шлюбні договори. Сьогодні як адвокатка і медіаторка я допомагаю парам пройти обидва кроки: домовитися й закріпити домовленість так, щоб вона витримала перевірку часом. Якщо договір у вас уже є, а обставини змінилися — народилася дитина, з'явився бізнес чи нове житло, — його можна змінити за взаємною згодою (ст. 100 СК України). І це теж краще зробити разом, а не в суді.

Шлюбний договір — це не про недовіру. Це про те, щоб ваша довіра мала надійну опору.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна. Для оцінки конкретних обставин вашої справи зверніться за персональною консультацією.

BAHROVA | Mediation & Law, +38 067 393 1120. Працюю онлайн з клієнтами по всій Україні та за кордоном.